ОСІНЬ.
1. Коли скінчиться сумна мова
З вуст позолочених беріз,
І журавлиний ключ, що відлітає,
Не доведе до відчаю, до сліз.
В той час, коли відійде літо
І осінь скроні посріблить,
Думки, як в юності далекій,
Надіюсь, будуть веселить.
ПРИСПІВ:
"Осінь, як і літо, ще не все прожито", -
Так шепочуть віти в золотім гаю.
Я прийду до гаю, я тебе кохаю,
Осінь, люба осінь, не спіши, молю!
2. Та все ще жду я прекрасну пору
І літо, потаємний світ,
Коли життя вирує і співає,
А навкруги солодкий яблунь цвіт.
Та все мина і журавлі курличуть -
Пора у вирій відлітать.
Я стану гордо на порозі
Свою вже осінь зустрічать.
ПРИСПІВ.
РОМАШКА
1. Розцвіли довкола, наче біле море,
Квіточки-гадалки: польові ромашки.
Я одну зриваю, тихо запитаю:
Буде щастя? Ні?... Не знаю.
Ти скажи, благаю!
ПРИСПІВ:
Квіточко-чаклунко,
Пишний цвіт кохання,
Нагадай мені, ромашко,
Щоб збулись бажання.
2. І летять пелюстки на зелені трави.
Так чи ні?, - питаю, - Підкажи, благаю!
І думками лину, і благаю долі,
Хочу мати щастя і зорю любові.
ПРИСПІВ.
ЗИМА-ЧАРІВНИЦЯ
1. Лиш зима на поріг -
Все кругом вкриває сніг.
Ой сніг, білий сніг,
Розв'язався в зими міх
І летять з гори санчата,
І дзвенить дитячий сміх.
2. Новий рік святкує світ,
Під ногами рипить сніг.
Ой сніг, білий сніг,
Все кругом вкриває сніг.
Дід Мороз частує всіх -
Подарунків повен міх.
3. І на щічки нас усіх
Білий, білий пада сніг.
Ой сніг, білий сніг,
Навкруги лиш чути сміх,
Що цілує білий сніг
Нас у очі, щічки, ніс.
4. Ой сніг, білий сніг,
Розв'язався в зими міх,
Ой сніг, білий сніг,
Все кругом вкриває сніг.
Навкруги лиш чути сміх,
Нас цілує білий сніг.
НАДВОРІ ВЖЕ ЗИМА.
1. Надворі вже зима
Все снігом замела,
По вулицях хурделиця гуляє.
Здалеку бачу тінь,
Вдивляюсь в далечінь, -
Це Новий рік у гості поспішає.
ПРИСПІВ:
В Новий рік свято до всіх,
Свято до всіх приходить.
Радість усім, щастя усім,
Щастя усім приносить.
2. Радіє дітвора,
Ялинку прикраша -
Снігурочку й дідуся виглядають.
А Дід Мороз спішить
Подарунки розділить,
Нехай малята радісно співають.
ПРИСПІВ.
3. Ой, зимонько, зима,
Щаслива дітвора
За свято, яке нам подарувала,
Я хочу привітати
Зі святом всіх малят,
Щоб їхні лиця радісно сіяли.
ПРИСПІВ.
МАМА
1. Крізь сон відчуваю
Твій дотик руки
І дякую Богу,
Що в мене є ти.
За ночі безсонні,
За ласку й любов,
Що даруєш з терпінням
Ти кожен раз знов.
ПРИСПІВ:
Матусю моя, рідна нене,
Ти завжди як ангел для мене,
Тривоги й журба
Зникнуть вмить і назавжди,
Від того, рідненька,
Що в мене є ти.
Від того, що очі
Ласкаві твої
Надію на щастя вселяють мені
У житті.
2. Як в очі твої подивлюся -
Нічого в житті не боюся.
Горнусь я до тебе в радості й журбі,
Тепло твоїх рук відчуваю в собі.
ПРИСПІВ.
3. Пробач мені, мамо,
Пробач за гріхи,
Що маю пронести
Крізь довгі роки.
Як важко буває - тебе обійму
І камінь з душі я назавжди зніму.
ПРИСПІВ.
ШКОЛА
1. Щодня ідем до школи, щоб знать усе навкола,
Та хочеться нам радощів, бо вік у нас такий,
Тому звуть непосидами, лінивами та вредами
Усі нас тати й мами та вчитель не один.
ПРИСПІВ:
Ви лиш не ображайтеся, терпіння набирайтеся,
Ми всі вас крепко любимо, та вік у нас такий.
Ми будемо хорошими, як станемо дорослими,
А зараз хочем радощів, ну просто, просто "Жить!"
2. Перерву ми чекаємо: доволі погуляємо,
Стрибать, кричать ми будемо,
Ще й будем воювать.
А вчитель на порозі -
Ми зразу ж всі хороші,
Зразкова дисципліна -
Нема чого казать.
ПРИСПІВ.
3. Пройдуть роки й не станем ми
Такими легковажними.
Признати ви не хочете - такі самі були.
А скоро пролетять роки, забудемо ми витівки,
Дитинство наше, не втікай!
Ти нас повесели!
ПРИСПІВ.
ЗІРКА
1. Зірко гарненька, чого палахкотиш?
Зірко срібленька, любо гомониш?
Ти і я, я і ясна зоря,
Тобі я розкажу все, чим я живу.
2. Падають зорі й тривожусь я,
Щоб не горіла подруга моя.
Зорепад! Летять, неначе град,
Летять із висоти в усі кінці зірки.
3. Тільки не падай, зіронько моя,
Не пережить, не можу уявить,
Коли із висоти летиш додолу ти,
Коли із висоти летиш додолу ти.
МАМІ ВОЇНА В.КЛИМЧУКА.
1. Небо безхмарне, мирне та зоряне
Світить над нами і радує зір,
Лишайся назавжди таким, прошу невблаганно,
Щоб більше не тривожили страждання та біль,
Бо мамине серце війною згорьоване,
Спокою не має ще й досі з тих пір.
2. Стоїть лише пам'ятник, устелений квітами -
Пам'ять герою, що загинув в бою,
А сльози у матері довіку не висохнуть,
Бо втратила сина - дитину свою.
Чекала на сина - прийшла домовина,
Загинув героєм в далекім краю.
3. Тепер наша школа носить ім'я солдата,
Що загинув в бою у чужому краю
Лиш кому була треба війна та проклята,
Що забрала життя й долю цю молоду,
Що ніколи не змириться серце у матері
З горем що не обійме дитину свою.
4. Небо безхмарне, мирне та зоряне
Світить над нами та радує зір
Лишайся назавжди таким, прошу невблаганно,
Щоб більш не тривожили страждання та біль,
Бо мамине серце війною згорьоване
Спокою не має в очах її біль.
