Каневська Вікторія народилася 9 травня 1987 року в місті Рівному. Переможець обласного туру Всеукраїнського конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика (2002р.). Учасник багатьох мовних та літературних конкурсів. Друкувалась у періодиці. Навесні 2003 року видала першу збірку "Кличе дзвін".
У 2004 р. закінчила ЗОШ №22 м. Рівного. Нині – студентка гуманітарного факультету Національного університету "Острозька академія" за спеціальністю "літературна творчість".
Бере активну участь у роботі міського літературного об’єднання «Поетарх» Палацу дітей та молоді. За активну участь у діяльності «Поетарху» нагороджена дипломом «Золотий апельсин» у номінації «Золоте гроно». Її ім’я занесено до Книги досягнень Рівненського Палацу дітей та молоді. Поетесою вже було видано дві збірки: «Кличе дзвін» та «Плач за Світлим».
Ось кращі вірші Вікторії.
***
Ти чуєш? Тиша, дивна, ніби шмат
Чужого серця, вправленого в рамки…
Вмиває руки юність, як Пілат,
Течуть гріхи з кожнісінької ранки…
Біжи і падай в землю, як зерно,
Алмазний переляк мій, ніби камінь…
Прошив ти вчора матриці панно
Червоними і чорними зірками.
Ти що, ридаєш? Вже не утечеш.
Мені біля труни твоєї стати.
Сльоза куточку ока запече.
Я так лукаво буду посміхатись.
***
Невже так важко зрозуміти,
чого я хочу від весни?
А серце буде в грудях нити
І навівати віщі сни.
Аж поки заридає небо
Зірками, як святим дощем.
Не спати, а світити треба
У ніч – хай навіть каганцем.
Когось чекати і тужити,
збирати в пригорщі зірки.
Сьогодні ми з тобою – квити,
А завтра знов – де будеш ти?
Сива чайка Сива чайко на палубі хмари,
Мрій моїх – я прошу – не зуроч,
Щоб раптово риданням не вдарить
Кров’ю писаних Божих пророцтв,
Не скупати октанові крила
У хоралі затертих шляхів.
І цей світ, що польотом розбила,
Не діли ні на чверть ні на пів.
Тільки в такт блискавиці і грому
Плавно кресли крильми віражі.
Закодуй на сигнал невідомий
Хвилювання моєї душі.
Бо натхнення моє – то не байка,
Не рабини лось зроду воно.
Бо тебе я в очах своїх, чайко,
Запиваю безсонним вином.
